Минув рік із початку повномасштабного вторгнення Росії на територію України. Фонд імені Рози Люксембург в Україні працює, реалізовує проекти, підтримує партнерські організації та надає гуманітарну допомогу. Керівник українського відділення ФРЛ Іво Георгієв розповідає про цей рік нашої роботи, про підтримку та солідарність колег з Берліну, а також про дискусію щодо війни в Україні серед німецьких лівих політиків.
Фокусні теми офісу у 2022 році
Після злочинного нападу Росії на Україну 24 лютого 2022 року політичні обставини в Україні й умови роботи ФРЛ в Україні докорінно змінилися. Однак стратегічне спрямування лишилося незмінним. ФРЛ в Україні й після повномасштабного вторгнення продовжує працювати над такими темами, як захист соціальних, економічних і культурних прав.
Під час війни соціальне питання постає з особливою гостротою: Україна перебуває у стані зумовленої війною економічної кризи. Третина населення втратила роботу, економіка різко скорочується, валюта знецінюється і щонайменше 7 мільйонів людей, не рахуючи мільйонів внутрішніх переселен_ок, що теж потребують підтримки, змушені були виїхати з країни. Економічна криза призведе до поглиблення соціальних протиріч, бо українська політика і в часи кризи робить ставку на неоліберальні реформи.
Питання соціальної справедливості, які піднімають ліві й профспілки, набувають в Україні все більшого значення. Ми робимо свій внесок, організовуючи тренінги, підтримуючи здійснення обміну експертними думками, публіцистичними текстами й також проведення аналізу економічного розвитку України. Передусім нам і нашим партнерам ідеться про питання справедливої відбудови України з особливим фокусом на дієвій соціальній державі й стійкому економічному розвитку. Особливе значення для нас має вимога списання зовнішнього боргу України після закінчення війни, щоб подолати залежний статус країни у глобальній капіталістичній системі.
Ми також продовжуємо працювати над фокусною темою лівого фемінізму і прав LGBTQI+ спільноти. Разом з мережею феміністичних груп ми далі працюємо над питаннями інтерсекційного фемінізму, але також над питанням зміни гендерних ролей та насильства проти жінок під час війни.
Окрім цього під час війни у нас виникли нові завдання. Багато партнер_ок ФРЛ змушені були виїхати після повномасштабного вторгнення, наприклад наші партнер_ки із окупованих Росією Херсону й Маріуполя. Ми, наскільки це можливо, підтримуємо продовження їхньої проектної роботи в інших країнах, крім цього надаємо матеріальну допомогу для відбудови їхніх мереж в Україні. До того ж ми допомагали нашим партнер_кам забезпечити найнеобхіднішим внутрішніх переселен_ок і людей, що перебувають у прифронтових областях, де постачання практично відсутнє.
Last but not least, через війну серед партнер_ок РЛС в усьому світі різко зріс інтерес до лівої аналітики з України. Учасни_ці лівих медіапроектів, які ми підтримували упродовж останніх років, активно представляли свою позицію у різних міжнародних медіа. Таким чином і ФРЛ робить свій внесок у підтримку діалогу між лівими в Україні й лівим рухом у світі.
Реакція фонду на війну в Україні
Rosa-Luxemburg-Stiftung у Берліні категорично засудив російське вторгнення і з першого дня повномасштабної війни підтримує партнерські організації. Ми допомогли багатьом людям виїхати після того, як їхні домівки були розбомблені. Співробітни_ці ФРЛ багато разів організовували збір коштів, речей для гуманітарної допомоги й організовували транспорт з гуманітарною допомогою для постраждалих в Україні. Минулого року RLS вклав багато тисяч євро в гуманітарну допомогу, медикаменти й медтехніку, також у фільтри для води, генератори, павербанки. Ще було закуплено і відправлено до України багато іншої матеріальної допомоги.
Після вторгнення ми у Берліні пережили безпрецедентну хвилю солідарності з Україною. Ліві партійні активіст_ки також брали участь в акціях, і відправляли, наприклад, організовані приватно автобуси з біжен_ками від українського кордону до Німеччини. Багато українських партнер_ок з Маріуполя, Херсону, Києва й інших міст зараз перебувають в екзилі в Німеччині, Австрії, Польщі. Ми допомагли цим колегам з пошуком житла, намагалися, наскільки могли, полегшити їхню ситуацію. У рамках такої допомоги RLS також виділяв стипендії українським наукови_цям, які хотіли продовжувати свої дослідження або пошукову роботу в Німеччині.
Зараз до українського кордону вже не їздять автобуси, але фонд у Берліні й далі намагається підтримати колег з України, які живуть у Німеччині, наприклад, RLS організовує регулярні зустрічі з ними. Так само організовуються й фінансуються публікації й заходи на актуальні теми, що стосуються України. Також ми активно співпрацюємо з офісом у Варшаві, який створив окрему українську програму минулого року, влаштовує заходи та публікації з українськими експерт_ками.
Позиція ФРЛ щодо війни
Ми солідарні з нашими партнер_ками та лівими активіст_ками, які захищають свою країну від інтервенції й намагаються допомагати людям у біді. Серед іншого, на кін у цій війні поставлено й цінності, за які ФРЛ активно боролася минулого року: захист соціальних та трудових прав, боротьба з внутрішньосистемною дискримінацією, підтримка упосліджених груп населення, емансипація і свобода, також і свобода іншодум_иць, справедливий суспільний устрій, що передбачає покарання за воєнні злочини. За ці цінності ФРЛ боротиметься й у майбутньому, адже вони також стали жертвами російської агресії й потребують захисту, як і національний суверенітет.
Як інституція, ФРЛ займається політичною просвітою, але не є актором, що публічно висловлює свою позицію щодо нагальних політичних питань, − це завдання партій і політик_инь. Тому ФРЛ не публікував офіційних стейтментів про постачання Україні зброї, необхідність переговорів, можливості закінчення війни або інші споріднені питання. Також ФРЛ як інституція не долучається до публічних закликів чи петицій на будь-які внутрішньо- та зовнішньополітичні теми. Однак у своїх медіях ФРЛ публікує різні стейтменти німецького лівого руху як частину широкої дискусії про Російську війну. Ми намагаємося впливати на цю дискусію, публікуючи якомога більше голосів з України, зокрема, лівих.
У німецькій публічній дискусії багато охочих висловитися, й надто часто у лівих колах про Україну говорять, не залучаючи до розмови людей з України. Для лівих дискусій це може стати фатальним, тому ми хочемо це змінити. А саме, організовуючи публічні події, на яких українські колеги можуть висловлювати свої думки та представляти аналітику наслідків війни. Українські голоси надто часто зазнають ігнорування, багато людей в Німеччині вважають, що знають краще, що було б краще чи правильно для українського населення в цій ситуації.
Особисто я розумію солідарність з Україною так: ми маємо цілком і повністю поважати право країни на самозахист. Україна повинна мати можливість захистити себе й потребує для цього широкої міжнародної підтримки, частиною якої є зброя. І я хочу, щоб війна в Україні закінчилася на тих умовах, які визначить українське суспільство.
Позиція німецької партії «Ліва» щодо війни
Усі відомі мені стейтменти німецької лівиці наголошують на агресивному й злочинному характері російського нападу. Однак серед великої частини лівих існує тенденція пояснювати війну як «відповідь» Росії на політику Заходу, на «оточення» Росії з боку НАТО. Це релятивує відповідальність за війну та її завершення, чітко сформульовану на початку. І протиправне вторгнення зрештою перетворюється на імперіалістичну війну двох великих сил – Росії та «Заходу» (США та Європи). У такій конструкції Україні відведено вторинну роль. Наслідком такого фокусування на нібито проксі-війні стають непослідовні, догматичні й навіть суперечливі оцінки.
Ці суперечності відображені у Лівій партії. Так, часто лунає вимога про негайне двостороннє припинення бойових дій з обох боків, хоча важелі тиску пропонуються лише для України, що для населення України означатиме здатися агресору. З одного боку, партія заявляє про підтримку права України на захист від вторгнення, а з іншого – вимагає припинити постачання зброї із західних країн. Це здається нелогічним і непослідовним – і не лише на перший погляд. Російське вторгнення має бути припинене за допомогою мирних переговорів та дипломатичних ініціатив, що передбачає переговори про припинення вогню між президентами України та Росії з ініціативи ООН та за підтримки ЄС і Китаю/Індії. Станом на сьогодні ця вимога виглядає цілковито нереалістичною, в Україні її сприймають як цинічну.
Серед німецьких лівих немає єдності, про партійні резолюції про війну в останні місяці точаться запекла дебати, суперечливі вимоги також жорстко критикують. Так, лівий прем’єр-міністр землі Тюрингія Бодо Рамелов ще кілька місяців тому публічно виступав за постачання зброї Україні. Він не один просуває цю вимогу. Бодо Рамелов – найуспішніший лівий політик в історії партії, він очолює червоно-червоно-зелену коаліцію в Тюрингії впродовж 9 років. Також багато берлінської лівиці дистанціювалися від зовнішньополітичного курсу партії на федеральному рівні. Вочевидь німецькій лівиці потрібно більше часу, щоб дійти до послідовної солідарної позиції в оцінці цієї війни та її наслідків.
Також слід зазначити, що Ліва – єдина партія, яка вимагає списати Україні зовнішній борг. Вона пропонує зробити це без виставляння умов на кшталт урізання соціального забезпечення. Міжнародні організації не повинні прив’язувати підтримку України до неоліберальних економічних заходів. Зрозуміло, моніторячи фінансово-політичну прозорість та боротьбу з корупцією. Водночас цивільне населення має отримувати захист та соціальні гарантії, які мають розбудовуватися.
Іво Георгієв - керівник офісу RLS в Україні