Праця вважається однією з базових для критики колоніалізму й імперіалізму.
Передмова до перевидання 2019 року
Роза Люксембурґ була однією з найнезвичайніших особистостей свого часу. Вона народилася 1871 року в східнопольському містечку Замостя, що тоді перебувало під контролем Російської імперії. Родина Люксенбурґів поділяла цінності Хаскали — єврейського Просвітництва — та дала дітям гарну освіту. Роза виросла у Варшаві, 1889 року вона емігрувала до Швейцарії, де навчалася й підтримувала тісний контакт із польськими та російськими емігрантами. Свою дипломну роботу з економіки Роза присвятила промисловому розвитку Польщі.
До Німеччини Роза Люксембурґ переїхала, щоб долучитися до найбільшої соціал-демократичної партії Європи. У політичних дебатах, які вона тут вела, зокрема, в суперечці про ревізіонізм 1899 року, та особливо в її висновках з російської революції 1905-го й наступній нищівній критиці революції 1917-го років, Леніна та Троцького, проявилися фундаментальні засади її політичного мислення. Рушійними силами політичної діяльності та наукової роботи Рози Люксембурґ були безкомпромісний гуманізм та гостре чуття справедливості. Здобуття й утримання влади не стояли для неї на першому місці, вони були тільки засобами для досягнення мети. Базоване на цьому розуміння політики Люксембурґ, її погляди на демократію, бачення революції, розмірковування про роль народних мас як політичного субʼєкта та роль партій і нині цікаві для фахового обговорення.
Водночас Роза була дуже чутливою жінкою, яка любила життя, природу, мистецтво і тому послідовно виступала за справедливість у суспільних відносинах. Саме це в минулому дуже рідко вдавалося лівим: органічно поєднувати у власному житті свої привабливі абстрактні ідеї справедливості, солідарності, свободи й емансипації цілковито гуманістичного спрямування з симпатіями до мало політизованих людей.
Серед німецьких соціал-демократів Роза Люксембурґ ніколи не обіймала керівних посад. Однак вона мала інтелектуальний вплив — своїми запальними політичними промовами, натхненними статтями та науковими працями, зокрема, з економіки. За освітою й переконаннями вона була економісткою, тож всі її тексти базовані на економіці, навіть якщо це не одразу прочитується. Свою основну працю «Акумуляція капіталу» вона написала 1913 року. У ній Роза виклала економічний аналіз та пояснення імперіалізму на продовження Марксової критики політичної економії. Вона розглянула всесвітньоісторичний процес накопичення капіталу як явище водночас економічне та політичне. На її думку, створення європейських держав як централізованих, бюрократичних, абсолютистських територіальних держав визначило виникнення «історичного шляху капіталу».
Роза Люксембурґ вивчала умови та можливості розвитку капіталізму, а також умови, за яких він мав би стати неможливим і занепасти. Однак вона ніколи не стверджувала, що капіталізм зруйнується сам собою.
«Акумуляція капіталу» — це спроба розширити Марксову теорію, закрити велику лакуну й вирішити одне з її центральних питань. В кінці першого тому «Капіталу» Маркс окреслив проблеми, однак не вирішив їх у другому томі. Ішлося про динаміку процесу накопичення, перехід від «простої» до «прискореної» акумуляції капіталу, що передбачає трансформацію структур, технічний прогрес і радикальні політичні зміни.
Розина критика Маркса не була вичерпною, вона містила методологічні й теоретичні помилки та неточності. Наприклад, у праці бракує опису циклів і криз розвитку світового ринку. Через це «Акумуляція капіталу» зазнала гострої критики.
Та все ж Розі Люксембурґ вдалося здійснити аналіз капіталістичних трансформацій некапіталістичних просторів та пояснити занепад колоніальних країн, тобто створити теорію капіталістичної експансії та спричинених нею занепаду й захоплення земель. Роза Люксембурґ першою встановила, що мілітаризм європейських держав через розвиток індустрії озброєння та коштом платників податків створив третій ринок для капіталістичної продукції.
«Акумуляція капіталу» Рози Люксембурґ дала поштовх для досі актуальних дебатів економістів-марксистів про теорію капіталістичного зростання економіки.
Українською ця праця вперше зʼявилася 1929 року в перекладі Володимира Щербаненка у харківському «Державному видавництві України» накладом 3000 примірників. Її перекладач був марксистом, серед іншого спільно з Андрієм Річицьким редагував український переклад першого тому «Капіталу», але й багато працював із художньою літературою. Так, разом з Майком Йогансеном він переклав Шекспірового «Отелло», видавав романи Золя та Жозефа Роні-Старшого. У 30-ті роки сліди Щербаненка губляться, вочевидь, він став жертвою сталінського терору. «Акумуляцію капіталу» не перевидавали. Українському читацтву праця була доступна в російському перекладі 1934 року, супроводжувана закидами в «люксембурґіанстві» та «комуністичному ренегатстві».
Відтоді українською виходили тільки дві книжки Рози Люксембурґ: збірка «Про літературу і мистецтво» (Клара Цеткін, Роза Люксембурґ. / Пер. з нім. В. Т. Василюка і В. П. Лазні. — Київ: Мистецтво, 1982) та «Про Російську революцію» (Роза Люксембурґ, Ґеорґ Лукач. / Пер. з нім. Романа Тиси — Київ: Вперед, 2012).
Цим перевиданням ми хочемо віддати шану не лише видатній мислительці, журналістці та політичній активістці Розі Люксембурґ, але також її перекладачеві Володимиру Щербаненку та численним українським комуністам і соціалістам, літераторам і культурним діячам Розстріляного Відродження.
Евелін Віттіх, Неля Ваховська
"Акумуляція капіталу" Рози Люксембурґ у форматі PDF українською мовою в перекладі Володимира Щербаненка.