Червона Роза: любов, пристрасть, боротьба

 

VECTOR:media Червона роза. Ми звикли бачити комікси, графічні романи, в яких діють різноманітні супергерої. В першу чергу це стосується американської традиції. Також дуже відома японська традиція коміксів. А ви можете розповісти, чи існує європейська традиція коміксів, і чи є різниця у підходах?

Kate Evans Велика традиція графічних романів є у Франції. Чверть всіх проданих книг виходять у формі графічної новели. У Великій Британії такого й близько немає.

Існують дитячі книжки із картинками. Є велика історія політичної карикатури, але така карикатура обмежується однією картинкою а не створює послідовний наратив.

Тому це дуже захоплює – бути частиною нової традиції. Особливе задоволення для мене полягає в тому, це можливість робити це на історичній темі.

Мені сподобалося, що у роботі над Червоною Розою я змогла створити книгу, яка заснована на історичних подіях, але при цьому, у цій історії є динаміка, є драма, як це має бути у формі графічного роману. Це унікальне поєднання. Ви можете поєднати справжній історичний наратив із драматичною формою

VECTOR:media У книзі багато гумору

Kate Evans Так! Але і життя Рози було сповнене гумору. Вона і сама дуже дотепна та гостра на язика.

Коли я читала ії листи, я знайшла там дуже багато гумору, пристрасті, знайшла драматичний розпал. Але при цьому у неї дуже серйозні наукові та соціальні знахідки у ії працях.

Тому це було велике задоволення – створювати такий персонаж. Хоча я не створюю, а відтворюю цей персонаж, когось,хто був дуже живий, але також і дуже хоробрий. Так, це ж дуже весело!

VECTOR:media Так, ми можемо згадати велику традицію карикатури, наприклад з журналу «Панч» з дядьком Семом, російським ведмедем і так далі. Скажіть, от є, так би мовити, голлівудський підхід, американські графічні романи, де добро і зло концентрується в одній точці і щоб все виправити, необхідно піти до вулкану і кинути туди кільце,  або знайти найбільшого лиходія  

Kate Evans: Застрелити!

VECTOR:media перемогти його. І все буде в порядку! Тому що, в цьому баченні, сам світ гарний, його лише псують деякі погані елементи. Для того, щоб все виправити, потрібно знайти супергероя, який, може із деякою допомогою декількох друзів, знайде зло та переможе його. Звичайним людям залишається лише сподіватися на його появу. Чи не здається вам, що це занадто спрощена схема, настільки, що вона стає фальшивою?

Kate Evans: Так, книга саме про це! Звичайна людина дивиться на супергероя на все спрощення бачення світу як речей або добрих або поганих. А також вона про владу, про питання чоловічої влади. Я вважаю, в цій історії можна побачити, що одне із завдань фемінізму полягає в звільненні чоловіків від ідеї, що їм потрібно отримувати все більше і більше влади, і використовувати її для впливу на світ – а особливо на жінку.

У центрі моєї книги - жінка, я її показую ії з усіма тодішніми складностями, у всьому зануренні в історичну дійсність.

Я використовую добро і зло в книзі.

Як художниці, мені було дуже цікаво створювати "плохішей". Але ці люди дійсно були. Роза була вбита,  вбита своїми. І тому я роблю персонажі політиків типу Фрідіріха Еберта та Густафа Носка, злими і безглуздими - і мені подобається цим займатися, але тільки поки це історично достовірно. Завжди будьте із правдою!

Що мені найбільше подобається в історії Рози, це складність. Яка відчайдушна спроба дійсно змінити суспільство, провести радикальну соціальну трансформацію. І ми знаємо, як сильно ця спроба провалилася і як все пішло не так. Ви можете прочитати у її книзі, що у нас є вибір: або соціалізм або варварство. А з подальшої історії Німеччини, ми знаємо, що саме малося на увазі під варварством, наскільки це було погано.

Але в той же час згадуючи діяльність Сталіна в СРСР ми бачимо соціалізм змішаний із варварством в Росії. Отже, що ж нам тепер робити? Необхідно критично відноситися до капіталізму, його впливу на планету і людей. І робота Рози Люксембург  нам в цьому допомагає і дає надію на майбутнє.

VECTOR:media Є дослідження,статті про те, що досить нещодавно народжена культура мемів з ії дуже короткими коміксами,

Kate Evans: Мій син любить культуру мемів!

VECTOR:media використовується так званою континентальною філософією. Коли Маркс стає дійовою особою в таких мемах, це якимось чином зачіпає багатьох людей, мовляв, молодь отримує знання марксистської теорії таким чином. Як ви опишете мем-культуру і її можливості?

Kate Evans: Культура мемів дійсно показова. Зараз нам подобається, коли інформація розділена на дрібні шматочки. Як Твітер.  З іншого боку, джерела  з революційної теорія 19го сторіччя дуже нудні. Так багато слів, так багато тексту. Тому у своїй роботі мені прийшлося розриватися між цими двома формами.

Може здатися, ніби Розі платили за кількість слів!  А в роботі із культурою мемів, Твитера, Інстаграму завжди є виклик в тому, щоб знайти ці коротесенькі шматочки змістів. Ось, дивіться, є цитата Рози Люксембург: «капіталізм готовий підпалити весь світ».

Але вона написала це по-іншому! Насправді ії цитата така «Німецький капіталізм настільки радіє експорту текстилю та локомотивів в Туреччину, що скоріше готовий підпалити весь світ заради прибутку, ніж зупинитися». Це зовсім не мем!

Тому моя робота це взяти той історичний мем і зробити його доступним людям. Коли ви читаєте графічну новелу, ви не відчуваєте, що вас навчають. Ви розважаєтесь. Але при цьому я стараюсь донести всю складність роботи Рози, хоча й у легкій формі.

Так, меми із Марксом цікаві. Створюючи супергероя Розу, я роблю її, як і Маркса, символічною. Але реальний Маркс, це чоловік, який  жив в Лондоні, постійно в боргах,постійно звертався за допомогою до друга, в якого була фабрика... Таким був Маркс і тому так цікаво створювати історії, з яких люди можуть узнати про реальність цих  історичних постатей та їх взаємовідносини з іншими. 

Ось, цитата Рози, якою я завершила книгу: «Я зрозуміла з історії, що не треба переоцінювати вплив особисті». І так, я хочу, щоб люди взнали про історію Люксембург, але я не хочу, щоб їй поклонялися. Необхідно бачити протиріччя в людях. Так ви дійсно  можете зрозуміти, якими вони були.

VECTOR:media: Тому в романі Роза жива. Вона росте, вона кохає, вона бореться… 

Kate Evans: Вона дійсно проявилась у коханні. Це було здорово, бо раніше в мене не було можливості створити графічний роман, в якому був би секс. І я вважаю, що це дуже важливо – представляти жіночу сексуальність якою вона є. В інших коміксах жінка подається як сексуальний об’єкт і Такою талією і Такими грудьми. Ії примушують бігати по дахах у незручних туфлях!

Невже самою такою має бути жінка? Нічого дивного, що жінки не дуже цікавляться формою графічних романів! Тому комікси, створені жінками, про жінок і для жінок, це щось нове і цікаве. Я вважаю, що це просто величезний ринок. Це тільки почало з’являтися.

VECTOR:media: Червона Роза… А хто наступний, чі ви плануєте йти далі?

Kate Evans: О, я однозначно хотіла би створити графічний роман ще про якусь визначну особистість. Але знаєте, я буду в Калє, в таборі для біженців. О, боже… Я створила веб-сайт, ви ж можете дати на нього посилання?

Він називається Нитки,  і коли я вперше приїхала туди, я почала малювати і зараз я створила графічний роман на 175 сторінок про ситуацію із біженцями у таборі в Калє. Він має вийти у Великобританії в червні, також може бути корейське видання. Тобто я вже створила щось наступне!

Але я дуже зацікавлена у цьому історичному періоді і в цих людях, тому я шукаю історію.

Також я роблю книгу для дітей. Отже, роботи багато. Я навіть дуже хочу зробити історію про Дональда Трампа! Тому що цей чоловік, це… Це шматок собачого лайна на підошві людства!  І я таки хочу про це намалювати

VECTOR:media  Будемо чекати! Ну,і традиційне. Яке враження від України, чи доводилося бувати в інших пострадянських країнах, якими здались люди, архітектура?

Kate Evans: Мені дуже сподобалося в Україні! А архітектура… Все таке велетенське! Це як дивитися з вікна поїзда. Вікна великі, дома великі, вулиці, навіть дерева! Люди здаються такими маленькими, як мурашки!

Це було дуже цікаво зустрітися з українцями, ви дуже теплі та тісно зв’язані один з одним. Про інші країни… Я була у Москві на початку дев’яностих. Звісно, все було зовсім по-іншому.

Також тут є лякаючи ознаки підйому фашизму, як і по всій Європі у останні роки. Все немов обернулося з ніг на голову.

Бачити, як в Україні набирає силу ультра-права повістка – це дуже непокоїть. Та і наприклад у Франції. Хоча Марін ЛєПен програла вибори, вона не мала навіть проходити у другий тур, у неї просто не мало бути шансів.

Дивіться, я вірю в демократію, але лівим необхідно прийняти серйозні зусилля, щоб показати людям, що існує альтернатива емоційний політики ненависті і страху. Ми повинні показати, що неоліберальний проект збанкрутував, і потрібно рухатися в напрямку допомоги людства замість того, щоб втоптувати інших чоботами в бруд.

VECTOR:media  Як картина звідси виглядає в Англії? Що показує БіБіСі? Чі знають люди хоч щось про те, що тут відбувається?

Kate Evans: Все, що ми бачили, це люди, які вийшли протестувати на Майдан, а потім палили шини. Британцям не роз’яснили політичне підґрунтя ситуації. Також нам показали дуже спрощену мотивацію українців. Мовляв, вони всі просто хотіли у ЄС подалі від Росії. ЄС це добре, а Росія – погана, бо Путін поганий. Оце й був рівень розмови.

Коли я вивчила ситуацію на місці, я почала питати, а чи дійсно для України вигідно йти до ЄС? Подивіться на Грецію. Вона стала частиною ЄС, перейшла на євро, і це створило умови, що Греція втратила свою національну інфраструктуру, яка тепер належить ЄС. Тому греки дуже збідніли. Я, звичайно, не економіст, і це тільки моє дуже спрощене враження.

Я дійсно сподіваюся, що українці зможуть процвітати

Ця  країна маже дуже великий потенціал, а ви справді талановиті люди. Тому я сильно на це сподіваюся

Також цікаво що моя остання робота з пов'язана із біженцями та міграцією.  В Британії зараз часто кажуть що ми не можемо пускати біженців до нас. Ми маємо побудувати велику стіну, яка б тримала всіх цих людей подалі.

Але історично ситуація була зовсім іншою. Більша частина населення Шотландії та Ірландії поїхала до інших країн. Це вони створили населення Канади Австралії та Сполучених Штатів. А тут в Україні також мігруюче населення. Багато українців виїжджає , наприклад, до Польщі. Мені здається, ситуація із Ірландією має деякі паралелі і це дуже важко

Я б хотіла щоб поширювалося розуміння того що кордони лише утримають бідних на місці при цьому дозволяючи подорожувати багатим та їх капіталом по всьому світу, це варіант глобального апартеїду. Ми повинні шукати рівності між країнами усього світу, щоб колись кордони розглядатися як зло.  

Отже, це було дуже приємно зустрітися з українцями. Це добре що вони відчувають себе нацією Я не вважаю що людина повинна забувати це відчуття. Але ідея нації це не щось таке навколо чого має бути побудований паркан і в цьому я згодна із Розою Люксембург.

Контакти

  Україна, 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 99, кв. 1

+380 44 289-14-35

ukraine@rosalux.org

  rosalux.ukraine

©2024 Rosa Luxemburg Stiftung в Україні. Всі права захищено.

Search