У Кривому Розі - головному центрі української металургії та рідному місті президента України Володимира Зеленського, - тривають шахтарські протести. Декілька сотень людей залишаються на глибині у півтора кілометри та відмовляються підніматись. Гірники виступають проти зняття пенсійних пільг, вимагають покращення умов праці та гідних зарплат.
Другий тижденьу Кривому Розі - головному центрі української металургії та рідному місті президента України Володимира Зеленського, - тривають шахтарські протести. Декілька сотень людей залишаються на глибині у півтора кілометри та відмовляються підніматись. Гірники виступають проти зняття пенсійних пільг, вимагають покращення умов праці та гідних зарплат.
“Повага починається з 1000 євро” - головне гасло протесту. Саме такої оплати вимагають протестувальники. Для України, де середня заробітна платня втричі менша (близько 300 євро), вимога досить радикальна. Однак шахтарі вже отримували 1000 євро в гривневому еквіваленті до девальвації національної валюти в 2014 році. При цьому залізна руда, яку видобувають у Кривбасі, продовжує йти на експорт за міжнародними цінами. Тож шахтарі вважають, що їх платня продиктована не реальними економічними показниками підприємств, а загальним низьким рівнем зарплат в Україні. В інших країнах з аналогічною виробничою базою, яку вони успадкували з радянських часів, зарплати вищі. Наприклад, на “АрселорМиттал Темиртау” у Казахстані в 2018 році зарплата коливалася в межах 550-850 євро. В Україні в цей період на підприємстві цього ж холдингу оплата праці в середньому становила 400 євро.
Фото "Політична критика"
До того ж Криворізький залізорудний комбінат, на якому саме зараз спалахнули протести, у 2019 році наростив чистий прибуток у порівнянні з 2018 роком у 2 рази - до 1,583 млрд грн (близько 48 млн євро в порівнянні з 24 млн євро за 2018 рік). Однак фонд оплати праці за той же період збільшився лише на 16,1%. Середня зарплата, до загальної суми якої входять оклади топ-менеджменту, до відрахування податків тут складає близько 16 тисяч гривень (500 євро). При цьому на “АрселорМіттал”, що також знаходиться у Кривому Розі, середня зарплата в 2019 році склала близько 19 тисяч гривень (600 євро). Приблизно такі ж суми виплачують на Північному та Південному гірничо-збагачувальних комбінатах.Крім того, на КЗРК залізну руду видобувають підземним способом, який є складнішим за більш поширений відкритий кар'єрний, що теж мало б відбитися на оплаті праці.
Тож наразі весь комбінат з 10-тисячним персоналом не працює, а мешканці міста регулярно висловлюють страйкарям підтримку, проводячи автопробіги та інші символічні акції.
Фото з Facebook
Проте більшість загальнонаціональних ЗМІ ігнорують протести, так само, як і президент. Натомість протестувальники почали отримувати погрози від Служби безпеки України про порушення справи щодо “масових заворушень”.
15 вересня колеги та рідні протестувальників приїхали до Києва та організували під парламентом безстрокову акцію. Їх підтримують місцеві ліві та профспілкові активісти. Першу ніч вони провели прямо під стінами Верховної Ради, а надалі планують обійти всі можливі інстанції, включно з представництвом ООН в Україні.
Що стало поштовхом для протесту
Каталізатором протесту, що виявився одним із наймасштабніших у Кривому Розі за останні роки, почасти стала зміна системи оплати праці. Раніше оплата була погодинною, тобто враховувався весь час перебування під землею. Однак тепер її прив'язали до виробітку. Виплати впали, оскільки застаріле обладнання постійно виходить з ладу, а час ремонту більше не оплачується.
“Таке запровадили на всіх чотирьох (шахтах, шо протестують. Це “Родіна”, “Гвардійська, ”“Терновська” та “Октябрська”. Вони входять до складу КЗРК, - ред.). Але перш за все на “Октябрській””, - розповідає голова Незалежної профспілки гірників Кривого Рогу Юрій Самойлов. Його профспілка є однією з найактивніших в регіоні та регулярно піднімає гасло про “1000 євро” на першотравневих демонстраціях та акціях протесту. Також на підприємстві працює Профспілка металургів та гірників України. Обидві організації доносять до адміністрації наступальні вимоги та повідомляють близьким гірників про їхні нагальні потреби.
Фото "Політична критика"
До складу страйкуючого комбінату окрім шахт входить гірничо-збагачувальний комплекс, а головними покупцями залізної руди є U.S. Steel Kosice (Словаччина), Arcelor Mittal Ostrava (Чехія), Arcelor Mittal (Польща) та Маріупольському металургійному комбінату Ілліча (Україна). Загалом на підприємстві працює 7411 особа і близько 2 тисяч залучені на умовах аутсорсингу.
Ще однією вимогою протестувальників є поліпшення умов праці та дотримання вимог безпеки. Нещодавно шахтарі показали відео “з-під землі”, де видно, що обладнання не змінювали останні 30-40 років. Це очікувано призводить до трагічних наслідків. Так, причиною загибелі гірника у квітні цього року на КЗРК суд прямо визнав незадовільний технічний стан засобів на виробництві. У 2019 році четверо людей отримали опіки на “АрселорМіттал”, одна з постраждалих робітниць невдовзі померла. А у 2018 році загибель підрядника на цьому ж підприємстві стала поштовхом для чергових протестів.
Незважаючи на такі умови, поступове зниження зарплат на залізорудних підприємствах, за словами Юрія Самойлова, зачепило всі категорії персоналу.
“У жінок-шахтарок [зарплати] впали за останні півроку десь до 5-7 тисяч гривень (150-200 євро, - ред.). У чоловіків-шахтарів до 12-15 тисяч гривень (350-450 євро, - ред.)” - розповів профспілковець. За його словами, після чергових протестів зарплати були підняті до близько 10 та 20 тисяч гривень відповідно, однак потім їх знову урізали. На тлі цього шахтарів особливо обурюють зарплати менеджменту.
Фото з Facebook
“У генерального директора 343 тисячі гривень або 11 тисяч доларів в еквіваленті”, - каже Юрій Самойлов.
Генеральним директором КЗРК наразі є Сергій Новак, який не виказував намірів співпрацювати з профспілками. Більше того, на початку протесту керівництво заявило, що шахтарі вчиняють злочинні й незаконні дії, тому адміністрація звернулась до СБУ й пообіцяла компенсувати збитки за рахунок робітників. Тож серед вимог протестувальників та профспілок також є зміна менеджменту.
Ще однією причиною масштабного протесту, за словами Юрія Самойлова, став ризик втрати пенсійних пільг.
“Почали проводити атестацію робочих місць, і було отримано інформацію, що, скоріш за все, частина працівників не будуть мати пільговий стаж, пільгові списки. Мова була про близько 4 тисячі людей”, - наголошує активіст.
Пенсійне законодавство України передбачає перелік професій з особливо небезпечними чи шкідливими для здоров'я умовами праці. Такі професії входять до Списку 1 і Списку 2. Пільговий стаж дозволяє на 10 років раніше вийти на пенсію, мати більшу відпустку, передбачає додаткові права для вагітних жінок і при догляді за дитиною.
“Наприклад, для жінок-шахтарок, коли вони йдуть у декрет, є більш пільгові умови декрету, догляду за дитиною. Жінок-шахтарок 25% від числа персоналу комбінату. 75% чоловіків і 25% жінок. Тобто, частина жінок досить вагома. І це важливо”, - підкреслює Юрій Самойлов.
До того ж декілька років тому Верховна Рада запровадила пенсійну реформу, яка особливо вдарила по жінках. Замість можливості вийти на пенсію в 45-річному віці вони змушені будуть працювати щонайменше на 5 років довше. На початку цього року Конституційний суд України визнав таке рішення парламенту неправомірним. Однак шахтарки, які звернулись до Пенсійного фонду та судів, через правову колізію отримали відмови.
Це також налаштувало частину персоналу на акції прямої дії. Ще один жіночий протест 15 вересня спалахнув на іншому ключовому підприємстві міста - “АрселорМіттал”. Підвищення зарплат почали вимагати медсестри, які входять до медичної служби металургійного гіганта.
Чим ризикують люди, що залишилися під землею
За даними Юрія Самойлова, станом на 15 вересня під землею залишаються майже 200 гірників:
“Шахта “Родіна” - 80 людей, шахта “Октябрська” - 26, шахта “Терновська” - 54 і шахта “Гвардійська” - 26. На “Гвардійській” на одного зменшилось, погано стало людині, нирки сіли”.
За словами активіста, саме такі наслідки для організму людини має багатоденне перебування під землею: “Перестають працювати нирки, організм отримує всі ці токсичні речовини. Через високу вологість, через глибину”.
Фото "Політична критика"
Та попри це, за словами співробітниці комбінату Тетяни Гаркуші, яка спускалась до протестувальників, запал шахтарі не втрачають.
“Бойовий дух такий, що вистачить не на одну країну. Можу сказати за свою шахту, за своїх 30 чоловік. У них духу - ніби Друга світова. Вони готові перемогти всіх. Умови - ну ми всі розуміємо, що таке шахта. І від цього важко, від цього боляче. Люди усвідомлено ризикують своїм здоров'ям, жертвують благополуччям і спокоєм своїх сімей. Вони розуміють, що зараз переживають їхні рідні та близькі. І вони йдуть на це усвідомлено, щоб їх почули з-під землі”, - розповіла вона під час акції під парламентом у Києві на підтримку шахтарів.
Хто несе відповідальність за долю шахтарів
Всі чотири шахти, на яких триває протест, входять до складу Криворізького металорудного комбінату. За даними народного депутата Михайла Волинця, 50% пакету акцій цього підприємства належать «Метінвесту» Ріната Ахметова (укранський олігарх, найбагатша людина країни, - ред.). Однак інші 50%, які належать групі «Приват» Ігоря Коломойського (український олігарх, з яким пов`язують президента Зеленського, - ред.), зараз, за словами менеджменту комбінату, у власності чотирьох інших компаній.
Проте нардеп стверджує, що це не більше, ніж прикриття: “Коломойський задля уникнення санкцій з боку європейських країн, які проводять розслідування щодо непрозорості діяльності групи його компаній «Приват», переоформив документи під інші чотири компанії”.
Формально компанії, зареєстровані в кіпрських офшорах, контролює бізнесмен Олександр Ярославський. Однак управління на КЗРК, за словами Михайла Волинця, здійснює менеджмент Коломойського. Юрій Самойлов каже, протестувальники знають і про цю схему власності, і про офшори.
“Тому вони відправилися до президента. Вони будуть президента бігати шукати по Києву. І не поїдуть, поки президент не відреагує, щоб почати діалог з Коломойським”, - зазначає профспілковець. При цьому місцева влада на чолі з мером Юрієм Вілкулом підтримує протест.
“Борщі варе, медициною допомагає. Місцеві канали, які належать місцевій владі, нормально висвітлюють хід подій. Міська рада проголосувала за підтримку гірників. Тобто місто офіційно підтримує протестувальників. Вони зробили звернення до президента та окреслили свою позицію. З урахуванням, звісно, з урахуванням перспективи місцевих виборів, що важливо”, - розповідає Юрій Самойлов.
За його словами, криворізькі шахтарі вже мають історію перемог. Так, після масштабних протестів у 2017 році, які охопили більшість підприємств міста, працівникам вдалося добитись збільшення зарплат. Тоді майже одночасно страйкували, не піднімаючись на поверхню, шахтарі на КЗРК, «АрселорМіттал» та «Євраз Суха Балка». Однак відстоювати досягнення у боротьбі гірникам доводиться мало не щороку.
Показово, що зараз на згаданому «Євразі» менеджмент вже розпочав превентивно підвищувати зарплати, побоюючись виступів. Водночас адміністрація КЗРК 16 вересня опублікувала офіційний пресреліз, у якому дії шахтарів називає «незаконним страйком» та відмовляється йти на поступки. Втім, не збираються поступатися і гірники. На їх боці також положення Міжнародної організації праці, відповідно до яких обмежувати страйк можна лише за умови, коли він перестає бути мирним. До того ж 17 вересня стало відомо, що до протесту КЗРК приєднується трудовий колектив залізничників Кривбасу. Зупинка вантажних перевезень може стати додатковим “аргументом” для початку діалогу.
Відповідно до дослідження за підтримки GUE/NGL, через офшорні схеми залізорудних підприємств Кривого Рогу український бюджет втрачає близько 540 млн доларів податків на рік. Ці кошти зіставні з міжнародною допомогою, яку отримує Україна від МВФ та інших інституцій. Боротьба проти ухилення від податків дозволила б не тільки забезпечити гідну зарплату та умови праці шахтарів, але і збільшити видатки на соціальне забезпечення, від недофінансування якого страждає абсолютна більшість населення України.
Альона Ткаліч - журналістка, редакторка ІА «Соцпортал», активістка ГО «Соціальний рух».